Пейзажная лирика

Вже листопад, опало листя,
І хмари в небі, наче сталь,
Дощ не втихає, й вітер в спину
Несе хмарини десь у даль.

Тремтять від холоду берізки,
І почорніла вже трава.
Гукає вітер стоголосий,
Що скоро вже прийде зима.

Философская лирика

А щастя не живе, де ненавість панує,
І на одинці там любов сумує.
Підозри, підлість, заздрість, горе, сльози,
Там небо темне й вічні грози.

А де любов живе, там сонце ніжне сяє,
Й чужих людей як рідних  зігріває.
Дарує радість, щастя,  вдачу, щиру долю,
Залиште зло, любіть, ідіть на волю!


.

Читать дальше

Пейзажная лирика

А сонечко скупе вже нині стало,
За чорні хмари поховало промінці...
Іще недавно ясно вигравало,
Тепер змінилось зовсім у лиці.

Морозець покривалом білим,
Вночі застелює село й поля.
Дерева вкрилися холодним сріблом, 
І нині замерзає вже земля.

Философская лирика

Мені не шкода, що роки пройшли.
А жаль, що я зробив так мало.
Вітри мої десь мрії віднесли,
Осіннім листям їх позасипало.

Гражданская лирика

Знову осінь за моїм вікном ,
І нині в нас Свята Покрова.
У дім гостей чекаю я,
Потріскують у грубці дрова.

Молю я Матір Пресвяту
Що би мене не оминала,
Покровом щоб своїм Святим
Мою родину покривала.

Молю щоб воїнів вона
На полі ратнім захистила,
І Україну від незгод
Читать дальше

Гражданская лирика

Мене болить, коли руйнують мову
Співучу солов'їно-калинову. 
Коли її рідненьку зневажають
І роблять вигляд ніби забувають.

Пейзажная лирика

До зими наблизилася осінь,
Наступила передзим'я мить,
А берізка ще сумує досі
І роса, немов сльоза, бринить.

Не гудуть вже верби у долині
І не чути птахів голосів.
Відлетіли... Нині на чужині
До весняних сонячних часів.

Звеселяє погляд мій калина,
Хоч опав вже золотистий лист.
Та стоїть вона, немов дівчина,
Читать дальше

Философская лирика

Веселкові кольори минули,
Літній дощ давно вже відшумів,
На порозі стала сива осінь
І її я з радістю зустрів.

Гріють душу голоси онуків,
Не лякають грози і вітри,
Бо надію маю, що і осінь,
Дні яскраві може принести.