• Добавить в соцсети
  • Добавить в избранное
  • Добавить в сообщество

Альонка Андрієвська

16 Окт, 2016 01:00 (записи)

Городская лирика

  • Прокомментировал Віталій Українець
    (16 Окт, 2016 05:09)
  • Понравилось - 5
  • Не понравилось - 0
  • Поднятие вверх - 0

...

09 Окт, 2016
Восени сіре небо так низько...
Але зовсім не страшно мені.
Воно ніби втискає у землю,
Манить душу забутися в сні.

Повертає думки, що минули,
Стає так важливо усе...
Мрії, роздуми, що замкнули
Несвідоме, свідоме - мене!

Що життя моє - енний відрізок,
І за все, що іще не було
Тільки я винна. Де ж мій мізок?
Де натхнення? Чи вже загуло?

Знову осінь...Я час розтрачаю
На турботи, яких не згадать.
Хоч чудова сім'я, сина маю, 
А про мрії коли там питать.

На роботі я стигну, росту,
Та займатися мрію не цим.
Але як працювать " в холосту"?
В збитку бути? З бюджетом куцим?

А життя так жорстоко летить!
І не дасть повернути літа.
Якщо зараз дать думам спочить,
То вони відійдуть в забуття.
  • Рейтинг за сьогодні - 0
  • Рейтинг за тиждень - 0
  • Рейтинг за місяць - 0
  • Рейтинг за рік - 0
11 Окт, 2016 в 19:50
Чудесно!
Ответить
Понравилось 1 человеку
16 Окт, 2016 в 05:09
Ответить
Понравилось 1 человеку
Добавить стишок